Цю 6-ту неділю Великого посту називають Вербною. Ця неділя наближає нас до найсвятішого часу літургійного року в Католицькій Церкві. Цей день розпочинає Страсний тиждень, який має підготувати всіх нас безпосередньо до свята Пасхи, свята Воскресіння Господнього.
Сьогоднішня літургія підсумовує весь Страсний тиждень. Він починається з тріумфального в’їзду Ісуса в Єрусалим. Пальмові гілки, які ми тримаємо в руках, повинні нагадувати нам про цю важливу подію в житті Христа. Разом з народом Єрусалиму ми вітаємо Його, коли він увійшов до міста як цар. Це посягання може мати й символічне значення, адже «Єрусалим» — це моє життя, моє серце. Отже, давайте подумаємо про те, як ми вітаємо прийдешнього Месію. Що з цього має вийти, якою має бути наша поведінка?
По-перше, ми повинні усвідомити, що Ісус приходить як Месія – Цар миру. Ви не можете прийняти Бога у своє серце без внутрішнього миру, який походить від чистоти серця. На жаль, у ці часи є багато тривог, які заважають нам прийняти Ісуса. Нам, людям, які живуть в Україні, не потрібно розповідати, що таке війна, що таке смерть і поранення невинних людей, що таке загроза нашій незалежності та що таке страх і невпевненість у завтрашньому дні.
Тому, якщо сцена входу Месії в «Єрусалим» мого серця повторюється, я повинен усунути страх. Христос, увійшовши в моє життя, не висуватиме надмірних вимог. Він просто хоче, щоб ми повністю довіряли Йому, і тоді ми побачимо, що Його «вхід» у наше життя стане справді благословенною подією.
Тож не втікаймо від вимог Христа. Не втікаймо від Його важкого вчення про хрест, яке вимагає від людини самозречення і самопожертви. Тільки тоді ми зможемо справді вітати Його як Царя миру! І тільки тоді ми станемо на шлях внутрішнього та особистого навернення.
Грецьке слово metanoia означає як навернення, так і перетворення. Ця трансформація стосується всього ставлення людини: її мислення, почуттів, поведінки, щоб виявити, що важливим є лише те, як нас бачить Бог. Є багато прикладів навернення. Однак є навернення, які мають велике значення в історії Церкви і часто згадуються.
Найвідомішим з них є навернення св. Августин, який жив у 4 столітті нашої ери. Він відчув цю благодать, коли йому було за тридцять і він мав репутацію великого гуляки. Іншим прикладом навернення є Савл із Тарса. Він був євреєм, народженим у добрій і побожній фарисейській родині. Він отримав ґрунтовну освіту в школі шанованого Гамаліїла. По дорозі в Дамаск, куди він прямував спеціально для переслідування і вбивства християн, він зустрів воскреслого Христа. Після цієї зустрічі Савл став його ревним послідовником.
Едіт Штайн є таким прикладом сучасного навернення. Вона була вченим і філософом. Хоча вона народилася в благочестивій єврейській родині в тодішньому німецькому Вроцлаві, вона була атеїсткою. Після багатьох років життя далеко від Бога, вона згадує у своїй автобіографії: «Я навмання простягла руку й дістала книгу значного обсягу. Вона мала назву «Життя св. Тереза Авільська». Я почав читати, відразу закохався і не припиняв читати, поки він не був закінчений. Закриваючи книгу, я сказав собі: це правда.
1 січня 1922 року Едіт прийняла католицьке хрещення і отримала ім'я Тереза. У 1933 році вона попрощалася з родиною і вступила до Кармелю в Кельні. Вона взяла ім'я Тереза Бенедикта від Хреста. У 1942 році вона була отруєна газом у німецькому таборі смерті Аушвіц-Біркенау. Як повідомляється, під час арешту вона сказала своїй сестрі, також монахині: «Іди, підемо постраждати за наших людей».
Таких чудесних навернень в історії Церкви багато. Кожен із нас також може приєднатися до групи тих, хто відчув благодать навернення і кардинально змінив своє життя. Період Страсного тижня є гарним часом, щоб просити про цю благодать і наслідувати приклад святого Павла, Августина, Едіт Штайн та багатьох, багатьох інших, щоб змінити своє життя та стосунки з Богом, ближніми та собою.
У сьогоднішньому спогаді про вхід Ісуса в Єрусалим слід знайти ще одну важливу звістку. Це застереження від зради. Як показали події Страсного тижня, від любові до ненависті можна перейти за лічені дні. Від вірності до зради один крок. Тож сьогодні ми повинні запитати, у яких сферах життя ця напруга між вірністю Богові та відкиданням Нього найбільш можлива.
Напередодні Страсного тижня кожен із нас повинен відкрити цю «найслабшу ланку» зв’язку з Богом і в процесі нашого навернення привести до того, що ми повинні завжди говорити «привіт», а не «розіп’яти Його» наше життя!
а.к
Post Views: 51
Posted by 